Індустріальний райсуд Дніпра нагадує конвеєр: майже 26 тисяч справ за рік – не просто статистика, а дзеркало перевантаженої системи, яка безпосередньо впливає на якість правосуддя.
Сюди надходять не лише справи місцевих мешканців, а й потік проваджень із судів, релокованих із тимчасово окупованих територій. Тут розглядають від дрібних адміністративних спорів до резонансних кримінальних проваджень, але чи встигає система адаптуватися до такого темпу?
Рекордне навантаження
За статистичними даними, за 9 місяців 2024 року, найбільшу кількість справ і матеріалів серед усіх судів Дніпропетровщини отримав Індустріальний районний суд, до якого надійшло 18.878 справ. Однак із них було розглянуто лише 5.098. Чечелівський районний суд (колишній Красногвардійський) за цей період отримав 9.690 справ, з яких розглянуто 3.494. Соборний районний суд (колишній Жовтневий) розглянув 3.709 справ і матеріалів із 12.706. Серед них цивільні, адміністративні та кримінальні, останні потребують швидкого розгляду.
За весь 2024 рік, за словами судді-спікера Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Анастасії Михальченко, до суду надійшло – понад 23 тисячі справ і матеріалів.
Було розглянуто, за даними Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області – 25.692 (у тому числі залишок з 2023 року).
Для порівняння: Апостолівський районний суд Дніпропетровської області розглянув за цей період 1.745 справ, а Покровський райсуд Дніпропетровщини – 3.569.
Повністю дані стану здійснення правосуддя місцевими та апеляційними судами (див. вкладку «Зведена в розрізі судів», Дніпропетровська область) – за цим посиланням.
Юрисдикція Індустріального районного суду Дніпропетровська поширюється на однойменний район міста з населенням понад 134 тисячі осіб. Це означає, що суд відповідає за правосуддя в межах одного з найбільших районів міста Дніпра.
Однак головними причинами перевантаження Індустріального райсуду є територіальна підсудність та релокація судів з тимчасово окупованих територій (ТОТ). Йдеться про три суди:
- Новогродівський міський суд Донецької області,
- Авдіївський міський суд Донецької області,
- Краснолиманський міський суд Донецької області.
Також до суду надходять справи Слідчого управління ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області. Це одне з найбільших правоохоронних відомств регіону, з яким суд регулярно взаємодіє для ухвалення санкцій на обшуки, тимчасові доступи до речей, даних тощо.
Як наслідок, обсяг справ у регіоні зріс, а судова система не встигає адаптуватися до нових умов. Це створює величезний потік процесуальних клопотань і значно збільшує навантаження на суддів.
Як проблеми системи впливають на правосуддя
Перевантаженість Індустріального райсуду Дніпра безпосередньо позначається на якості правосуддя. Надмірне навантаження створює можливості для досвідчених адвокатів скористатися ситуацією, домігшись перенесення справи до цього суду. У таких випадках затягування процесу і перевищення строків давності можуть дозволити їхнім клієнтам уникнути відповідальності.
Попри те, що судова система потребує об’єктивного аналізу, отримати достовірну картину непросто. Більшість юристів, адвокатів та інших представників правничої спільноти уникають публічних коментарів щодо роботи суду чи перебігу окремих справ. Головними причинами такої «стриманості» є репутаційні ризики, можливі конфлікти інтересів та загальна недовіра до захисту свободи слова. У результаті більшість думок експертів звучать лише анонімно.
Суддя-спікер Індустріального районного суду Анастасія Михальченко пояснила, що за статистичними даними у 2024 році до суду надійшло 23 тисячі 731 справа. Водночас, у суді працюють лише 16 суддів із 34 передбачених штатним розписом.
«Індустріальний суд має надмірне навантаження на кожного суддю. Проте, враховуючи професійність наших суддів, ми намагаємося розглядати справи своєчасно, без зволікань і затягувань, щоб громадяни отримували рішення у розумні строки.
Для цього активно використовуємо систему «Електронний суд», яка дозволяє комунікувати з учасниками процесу онлайн. Навіть ті, хто перебуває у віддалених регіонах, можуть подавати позовні заяви та клопотання через цей сервіс, що значно пришвидшує розгляд справ. Крім того, ми широко застосовуємо відеоконференцзв’язок», – зазначила Анастасія Михальченко.
Водночас судді зіштовхуються з іншими труднощами. 29 січня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшов колективний лист від новопризначених суддів чотирьох судів міста Дніпра, серед яких суддя Індустріального районного суду Наталія Недобитюк. У своєму зверненні вони повідомили про відсутність належних умов для здійснення правосуддя.
Кабінет судді Недобитюк (фото: портал «Cудова влада України»)Натомість, 30 січня 2025 року керівник апарату Індустріального районного суду Дніпра Андрій Виноградов у листі до Територіального управління Державної судової адміністрації України заявив, що суддя Наталія Недобитюк «повністю забезпечена всім необхідним для здійснення правосуддя».
У фрагменті документа зазначається наявність робочого кабінету судді з косметичним ремонтом, кабінет помічника та секретаря судового засідання, комплекти меблів, комп’ютерна техніка, принтери, канцелярія, суддівська мантія, нагрудний знак і захисний кейс для підпису.
Однак колективне звернення суддів свідчить про протилежне: проблеми в організації роботи судів нікуди не зникли.
Юристи, колишні слідчі та голова одного з адвокатських об’єднань міста погодилися пояснити, чому суди перевантажені, і назвали основні проблеми.
Проблема 1. Кадровий дефіцит і низька зарплата
Робота суддів неможлива без їхніх команд, до складу яких входять помічники суддів і секретарі судових засідань. Помічники виконують значну частину технічної роботи, зокрема оформлюють тексти вироків, готують документи та організовують процеси. Секретарі відповідають за протоколювання засідань і фіксування деталей розгляду справ.
Попри важливість цих посад, їхні заробітні плати залишаються на низькому рівні. Деякі судді власним коштом доплачують помічникам, аби підтримувати належний рівень роботи. Зарплати секретарів ще нижчі, що негативно позначається на мотивації працівників апарату.
«Голова суду має багато функцій, але його роль здебільшого обмежується керівництвом апарату. Натомість помічники суддів виконують роль патронатної служби, проте отримують мізерну зарплату, хоча їхній внесок у судовий процес є надзвичайно важливим», – зазначає голова одного з адвокатських об’єднань у Дніпрі.
Однак експерти вказують, що проблема полягає не лише у фінансуванні, але й в організації роботи суду.
Проблема 2. Система пріоритетів і затягування справ
Ще однією причиною перевантаження суду є специфічна система пріоритетів. Передусім розглядаються кримінальні справи, тоді як адміністративні та цивільні відкладаються на другий план. Ба більше, серед кримінальних справ судді також обирають пріоритетні. Зокрема, якщо автоматична система розподілу направляє на суддю справу щодо обрання запобіжного заходу, така справа розглядається без черги. Не складні справи можуть відтерміновуватися та розглядатися роками.
«Є справи, які можна було б завершити за кілька місяців, але вони «тягнуться» роками через навмисне затягування», – пояснює один із юристів.
Адвокати, зокрема у справах середньої тяжкості, нерідко використовують можливість затягнути процес, адже такі справи мають строки давності. Наприклад, за статтею 122 ККУ термін давності становить п’ять років. Якщо суд не встигає ухвалити рішення у цей період, справу закривають.
Проблема 3. Суддівські маніпуляції та організаційні збої
До затримок у розгляді справ також призводять дії самих суддів. Формально, рішення у справах мають прийматися в нарадчих кімнатах протягом однієї або кількох годин, але на практиці судді можуть оголосити перерву на дні або навіть тижні.
(Інститут нарадчої кімнати в цивільному, господарському та адміністративному процесах був скасований у цьому році: закон 4173-IX Президент України Володимир Зеленський підписав 8 січня – ред.).
Додаються відпустки суддів, які часто тривають місяцями, паралізуючи розгляд справ.
У 2023 році головою Індустріального районного суду була обрана Лариса Бєльченко. Її кар’єра в судовій системі розпочалася ще у 2000 році, коли вона отримала посаду судді Новоазовського районного суду Донеччини. Однак після російської окупації у 2014 році Новоазовськ став частиною так званої «ДНР», і суддя була вимушена змінити місце роботи.
У 2015 році указом експрезидента Петра Порошенка Бєльченко була переведена до Індустріального райсуду Дніпра. Однак на новому місці вона вже не отримала посаду голови суд.
У 2015 році Бєльченко задекларувала два об’єкта нерухомості у власності: будинок у окупованому Новоазовську, квартира в Маріуполі та оренду квартири в Дніпрі, 50 кв.м.
У декларації судді за 2023 рік додалася квартира у Дніпрі, 88,4 кв.м, що була придбана в 2020 році за 1.059.000 грн.
Також у декларації зазначено автомобіль KIA Optima 2010 року випуску, придбаний у 2019 році за 90 400 грн.
Основним джерелом доходу судді є її заробітна плата, яка в 2023 році склала 1.808.950 грн. Серед фінансових активів – готівка в розмірі 44.000 доларів.
У «Повідомленні про суттєві зміни в майновому стані» 2024 р. зазначено новий автомобіль Toyota Corolla Cross Hybrid 2024 року вартістю в 1.480.410 грн.
Проблеми, що залишаються поза увагою
Однак це не єдині моменти, що привертають увагу до судді. У 2020 році в ЗМІ з’явилася інформація про те, що Лариса Бєльченко потрапила до списку суддів, які мали розглядати справу про викрадення директора компанії «Софт Ойл» Кирила Суворова. Тоді виникли питання щодо можливого конфлікту інтересів, оскільки її син працював у фіскальних органах, що мали відношення до цієї справи.
Інша справа, у якій була залучена Лариса Бєльченко, стосувалася будівництва багатоповерхівки біля 19-ї школи в місті Дніпро. Кримінальна справа № 202/6461/20 розглядалася протягом 8 років, з березня 2013. І попри це слідству так і не вдалося встановити особу, яка ініціювала це будівництво. Однак журналісти з’ясували ймовірних підозрюваних: у 2013-2014 роках брати Каснери почали будівництво без жодних дозвільних документів.
Натомість, суддя Бєльченко у своїх ухвалах зазначала, що «нерухоме майно має суттєве значення для з’ясування обставин вчинення злочину та є доказом у справі». Таким чином, арешт майна залишався незмінним.
У 2021 року слідчий суддя Індустріального районного суду розглянув клопотання адвоката про закриття кримінального провадження. Адвокати аргументували своє прохання тим, що досудове розслідування не дозволило встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності минули, а строки досудового розслідування, встановлені судом, вичерпалися.
Попри ці аргументи, клопотання не було задоволене, посилаючись на те, що відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, строки досудового розслідування в цій справі не завершені, оскільки жодній особі не було повідомлено про підозру.
Ще один приклад затягування розгляду справи на п’ять років – кримінальна справа №202/6342/20. Вона тягнулась з 2015 до 2020 року та стосується сільськогосподарських земель у селищі Слобожанське. Ці землі могли б використовуватися для сільськогосподарських потреб, однак через накладений арешт вони простоюють. Адвокати неодноразово зверталися до суду з клопотаннями про зняття арешту, але суддя Бєльченко щоразу залишала рішення незмінним.
Згідно з ухвалою від 26 жовтня 2020 року, суд відмовив у задоволенні клопотання адвоката про скасування арешту майна, при цьому зазначивши, що ухвала оскарженню не підлягає.
Резонансні справи Індустріального райсуду, що затягуються роками
Справа № 202/815/17: Восьмий рік без вироку
Восьмий рік триває судовий процес щодо інсценування вбивства фермера Володимира Зоренка на Дніпропетровщині. Спочатку ця справа мала на меті викриття замовника вбивства, але перетворилася на довгу судову тяганину, де винні досі не отримали покарання.
У 2016 році в Юріївка зник аграрій Володимир Зоренко, пізніше з’ясувалося, що чоловіка вбили. Однак насправді це виявилося не вбивством, а спецоперацією правоохоронців, спрямованою на викриття бізнесмена Петра Геника. Геник мав фінансові претензії до Зоренка і вирішив замовити вбивство.
Інсценування вбивства стало можливим після того, як колишній десантник Владислав Грищенко повідомив правоохоронцям, що Геник запропонував йому вбити Зоренка за 30 тисяч доларів. Отже, фермер був «вбитий» в полі, а фотографія його тіла була надіслана Геникові.
Незважаючи на зібрані докази, суд досі не виніс вироку у цій справі.
Справа № 202/8558/24: Царьов і рейдери на службі олігарха
Бізнес Олега Царьова, ексдепутата від Партії регіонів та визнаного зрадника, який після втечі в Росію залишив значну частину бізнес-імперії, став об’єктом численних рейдерських захоплень. Замість націоналізації на користь держави, майно опинилося у руках структур, що мають зв’язки з сумнівними угрупованнями.
Так, хлібокомбінат №5 та сільгосппідприємство «Дзержинець» були перепродані компаніям, підконтрольним особам, близьким до олігарха Ігоря Коломойського. Через фальшиві протоколи зборів акціонерів та підроблені реєстраційні документи підприємства Царьова змінили власників, а значна частина активів була переведена до рук підставних осіб, зокрема таких, як Василь Астіон та Михайло Кошляк.
Голова Індустріального райсуду Лариса Бєльченко неодноразово згадувалася в публікаціях та звинуваченнях у сприянні структурам, пов’язаним з Олегом Царьовим.
До прикладу, у справі № 202/8558/24 йдеться про рейдерське захоплення компанії «Агроінвест Компані», пов’язаної з Олегом Царьовим.
Ця справа вразила своєю швидкістю та нечуваною м’якістю вироку. Кримінальне провадження було відкрито 2 липня 2024 року, а вже 4 липня справа була передана до суду. 16 липня 2024 року винесено вирок, в якому фігуранти уклали угоду про визнання вини, і покаранням стало умовне ув’язнення без реального відбування терміну.
Цікавий також перелік майна Олега Царьова, яке знаходиться у колишньому Дніпропетровському (нині Дніпровському) районі за адресою: село Степове, вул. Механізаторів, буд. 1, 2, 3, 4, і яке перейшло структурам Василя Астіона та Михайла Кошляка. Перелік опублікований у цьому вироку:
«До майна ТОВ «Агроінвест Компані» станом на 06.05.2014 належало: адміністративна будівля літ. А, загальною площею 880,00 кв.м, прибудова літ. А, ганок, замощення І, замощення ІІ за адресою: АДРЕСА_3 ; будівля їдальні літ.А, загал. площею 392,1 м2, прибудова літ.А1, прибудова літ. а, прибудова літ, а1, навіс літ. а2, навіс літ. а3, ганок, ганок, склад літ. Б, загал. площею 26,8 м2, склад літ. В, загал. площею 30, 5 м2, сарай літ.Г. за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Степове, вул. Механізаторів, буд.2; будівля майстерні літ.А, загал. площею 185,3 м2, прибудова літ. а, нежитлова будівля літ Б, загал. площею 69,3 м2, прибудова літ. б, склад літ.Б, загал. площею 55,7 м2, склад літ.Г, загал. площею 394,6 м2, прибудова літ. г, нежитлова літ.Д, загал. площею 23,6 м2, прибудова літ. д, альтанка літ.Е, навіс літ. Ж, вхід в погреб літ. З, огорожа 1-4. за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с.Степове, вул.Механізаторів, буд.3; корівник літ.А, прибудова літ.А1, тамбур літ. а, загал, пл.1715,6 м2, корівник літ.1А, прибудова літ.1А1, тамбур літ.1а, заг. пл. 2648 ,6 м2, корівник літ. 2А, тамбур літ. 2а, тамбур літ. 2а1, тамбур літ.2а2, загл. пл.1548,4 м2, корівник літ. 3А, тамбур літ.3а, тамбур літ.3а1, прибудова літ. 3а2, прибудова літ. 3а3, загл. пл.1657,1 м2, корівник літ.4А, загл. пл.844,8 м2, корівник літ.5А, тамбур літ. 5а, тамбур літ. 5а1, тамбур літ. 5а2, навіс літ. 5а3, навіс літ. 5а4, навіс літ. 5a5, навіс літ. 5а6, навіс літ. 5а7, навіс літ. 5а8, навіс літ. 5а9, загл. пл.1509,8 м2, корівник літ, 6А, тамбур літ, 6ф, загл, пл. 474,5 м2, телятник літ. Б, навіс літ. б, загл. пл.3188,3 м2, будівля кормоцеху літ. 1Б, загл. пл. 856,3 м2, будівля естакади літ. 2Б, навіс літ. 2б, загл. пл.15,4 м2, молокоприймальник літ.3Б, загл, пл. 197,9 м2, склад літ. В, загл, пл. 442,1 м2, склад літ.1B, загл. пл.451,8 м2; склад літ.2В, ганок, загл. пл. 7,4 м2; склад для зберігання зерна літ. 3В, загл, пл.499,6 м2; холодильна камера літ. Г, загл. пл. 59,8 м2; сарай літ. Д, загл. пл. 46,4 м2; сарай літ. 1Д, загл. Пл.41,8 м2, сарай літ.2Д, сарай літ. 3Д, сарай літ.4Д; сарай 5Д; склад літ. 6Д, загл. пл. 86,3 м2, сарай літ. 7Д, мех. майстерня літ. Е, прибудова літ. Е1, прибудова літ. е, прибудова літ. е1, прибудова літ, е2, загл, пл.444,4 м2, свинарник літ. Ж, загл. пл.2817,9 м2, свинарник літ.1Ж, загл. пл.1804,4 м2; свинарник літ.2Ж, загл. пл. 387,3 кв. м, свинарник літ. 3Ж, загл. пл.384,3 м2; свинарник літ.4Ж, загл. пл.383,6 м2; свинарник літ. 5Ж, загл. пл. 389,3 м2; свинарник літ.6Ж, загл. пл.387,1 м2, свинарник літ.7Ж, загл. пл. 383,9 м2; свинарник літ. 8Ж, загл. пл. 386,2 м2; свинарник літ.9Ж, загл. пл.393,0 м2; свинарник літ. 10Ж, загл.пл.393,0 м2; свинарник літ.11Ж, заг.366,0 м2, свинарник літ. 12Ж, загл. пл. 367,0 м2; свинарник літ.13Ж, заг.426,8 м2, будинок механізаторів літ.Л, прибудова літ.л, прибудова літ. л1, загл. пл. 89,1 м2, погріб з мийкою літ.1Л, будівля трансформаторної літ.2Л, загл, пл.51,5 м2, будівля заправки літ.3Л, прибудова літ.3л, загл. пл.18,2 м2; телятник-конюшня літ. О, прибудова літ. о, навіс літ, о1, загл. пл.271,1 м2, склад МТМ літ.П, загл. пл.,515,3 м2, склад ТМЦ літ.1П, загл. пл. 65,6 м2; зерносушильний комплекс літ. 2П, загл. пл. 29,4 м2; овочесховище літ. Р, вхід в овочесховище літ. р, загл. пл.920,8 м2; овочесховище літ. 1Р, загл. пл.72,3 м2; овочесховище літ. 2Р, загл. пл.107,2 м2, будинок механізаторів літ. С, ганок, загл. пл.320,3 м2; забійний цех літ. Т, навіс літ. Т, загл. пл.57,0 м2; гаражні бокси літ. У, загл, пл.573,3 м2; компресорна літ. Ф, АБК літ. Х, загл, пл.97,0 м2; зерно-склад літ. Ц, загл. пл. 1400,8 м2; насінньосховище літ.1И, загл. пл.557,4 м2; насінньосховище літ. 2И, заг. пл. 730,9 м2; машино тракторна майстерня літ.Ч, прибудова літ. ч1, загл. пл. 273,8 м2; склад ядохімікатів літ. Ш, загл. пл. 422,3 м2; склад мін. добрив літ. Щ, загл. пл. 332,2 м2; КПП літ. Я, прибудова літ. я, навіс літ. я1, загл. пл. 60,8 м2; КПП літ. 1Я, загл. пл. 8,0 м2; пункт штучного запліднення літ. Ю, навіс літ. ю, загл. пл. 215.5 м2; механічний тік літ.2Е; вбиральня літ. З; вбиральня літ. 1З; вбиральня літ. 2З; сіносховище літ. М; навіс літ. Н; навіс літ.1Н; навіс літ.2Н; розгузочна площадка літ. 3Н, навіс літ. 4Н; навіс літ. 5H; навіс літ. 6Н; навіс літ.7Н; навіс літ.8Н; навіс літ.9Н; навіс літ, 10Н; навіс літ.11Н; навіс літ.12Н; навіс літ.13Н; трансформатор літ. ТП; трансформатор літ. 1ТП; зливна яма літ. з/я; силосна яма літ. с/я, с/я1, с/я2; огорожа 1-7,9-11, 14, 17-18, 44,46, хвіртка 8,16, ворота 12-13, 1-5, 43-45, ємкості 19-40; колонка для палива 41; жолоб для корма 42; пожежний резервуар 47; замощення І, ІІ, ІV, IX, Х, вигульна площадка ІІІ, V, VIІ, VІІІ, естакада VI за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район с.Степове, вул.Механізаторів, буд.4».
Станом на зараз, колишній «спікер парламенту Новоросії» Олег Царьов буцімто продав це майно громадянину США Георгію Травіну, який і виступає в судах постраждалою від рейдерів Астіона та Кошляка стороною.
Тобто, Травін виступає як підставна особа Царьова в багатьох компаніях, що намагаються повернути контроль над активами колишнього народного депутата від Партії регіонів.
Справа № 202/10512/24: розкрадання бюджетних коштів у Дніпрі
У Дніпрі розгортається судове слідство, яке спочатку сколихнуло увагу громадськості, але через постійні судові затягування інтерес до справи знизився. Мова йде про підозру у привласненні коштів із міського бюджету за участі заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директорки департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Ксенії Сушко.
Разом з директором будівельної компанії ПП «Днепрогорстрой» Олександром Цюцюрою їх обвинувачують у завищенні вартості будівельних матеріалів, зловживанні службовим становищем і незаконному привласненні понад одного мільйона гривень.
У 2022 році «департамент Сушко» оголосив тендер на капітальний ремонт будівлі дніпровської школи за адресою: вул. Смоленська, 1. Переможцем стала компанія «Днепрогорстрой», а загальна вартість робіт становила понад 27 мільйонів гривень. До кошторису входили, зокрема, двотаври з гарячекатаного прокату, ціна яких спочатку була зазначена як 38.387,56 грн за тонну.
Однак під час виконання робіт правоохоронці виявили фінансові махінації.
За версією слідства, у листопаді 2022 року між Ксенією Сушко та Олександром Цюцюрою була укладена змова щодо завищення ціни двотаврів до 61.407 грн за тонну. Завдяки маніпуляціям із документами міський бюджет переплатив 1,2 мільйона гривень, з яких близько 657 тисяч було незаконно привласнено.
Обвинуваченим пред’явлено підозру за статтями Кримінального кодексу України: 366 (Службове підроблення), 191 (Привласнення або розтрата майна через зловживання службовим становищем) та частиною 2 статті 28 (Злочин, вчинений за попередньою змовою групою осіб).
У 2023 році суддя ухвалив запобіжний захід для Олександра Цюцюри у вигляді домашнього арешту з обмеженням пересування у нічний час (з 22:00 до 07:00). Тим часом Ксенія Сушко продовжує виконувати свої посадові обов’язки.
30 січня 2025 року на чергове судове засідання, на якому були присутні журналісти, Ксенія Сушко не з’явилася. Її адвокати пояснили відсутність тим, що вона запізнилася через раптові проблеми зі здоров’ям у чоловіка. Суддя Тарас Логвіненко, який раніше працював у Луганській області, переніс засідання на 11 березня 2025 року.
* * *
Індустріальний районний суд Дніпра – не просто один із найзавантаженіших у регіоні. Він працює на межі можливостей через давні та системні проблеми. Це створює головне питання: коли в Україні правосуддя перестане бути процесом, що підлаштовується під бюрократичний годинниковий механізм, і стане справді доступним для всіх?
“Особи“
